Доволі часто у ІТ компаній та програмістів виникають питання щодо того кому належать майнові права на створену комп’ютерну програму. Нерідко менеджери або власники ІТ компанії вважають, що оскільки вони платять програмісту зарплату або, якщо програміст ФОП, плату по договору про надання послуг, то і майнові права на програмний продукт мають належати компанії. Однак не все так просто, і зараз ми пояснимо чому.
У відповідності до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України та п. 3. ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» комп’ютерна програма є об’єктом інтелектуальної власності. Відтак, в результаті її створення виникають дві групи прав:
- Особисті немайнові права інтелектуальної власності, наприклад, право автора вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо.
- Майнові права інтелектуальної власності — виключне право на використання твору (комп’ютерної програми), виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, тощо.
Взаємовідносини ІТ компанії та програміста, який працює у її штаті за трудовим договором це тема окремої статті. Наразі, ми розглянемо ситуацію коли програміст розробляє програму на підставі цивільно-правового договору, наприклад, договору про надання послуг та не є найманим працівником ІТ компанії.
Комп’ютерну програму, розроблену програмістом на підставі, скажімо, договору про надання послуг з розробки програмного забезпечення, можна трактувати як об’єкт інтелектуальної власності створений за замовленням.
У відповідності до статті 430 Цивільного кодексу України особисті немайнові права інтелектуальної власності на комп’ютерну програму, створену за замовленням, належать її творцеві, тобто програмістові. Що ж стосується майнових прав на створену комп’ютерну програму, то вони належать програмісту та замовникові (ІТ компанії) спільно, якщо інше не встановлено договором.
Як випливає із наведеного, якщо ІТ компанія, укладаючи договір на розробку, не вказала про те, що майнові права на створену комп’ютерну програму належать виключно їй, тоді вона та програміст є співвласниками таких прав.
В свою чергу право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, може здійснюватися за договором між ними. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно.
Наслідком цього є, до прикладу, необхідність продуктової ІТ компанії отримувати у програміста дозвіл при подальших використаннях комп’ютерної програми, приміром у комерційних цілях.
А тепер уявіть ситуацію коли один програмний продукт розробляє не один, а десять програмістів і в договорах із ними не має відповідного застереження про перехід усіх майнових прав на користь ІТ компанії. В такому випадку подальше використання програми потрібно буде узгоджувати із великою кількістю співвласників.
Резюмуючи наведене вище, якщо ви менеджер ІТ компанії, вам слід більш прискіпливо відноситись до наповнення договорів про надання послуг з розробки програмного забезпечення та приділяти окрему увагу розділу договору присвяченому правам інтелектуальної власності. Якщо ж ви програміст, який працює у стратапі та безкоштовно вкладає у його розвиток свій час та уміння і мрієте стати другим Цукербергом або Возняком, вам також варто розуміти положення договору, який ви підписуєте задля захисту ваших прав на створений продукт.
В свою чергу адвокати SM Partners радо допоможуть вам розібратись у правових нюансах законодавства про інтелектуальну власність і нададуть наступні послуги у цій сфері:
- Підготовка шаблонних договорів щодо надання послуг з розробки програмного забезпечення.
- Аналіз та надання консультацій щодо вже укладених договорів між ІТ компанією та розробником.
- Консультування зі спірних або потенційно спірних ситуацій з приводу використання створених комп’ютерних програм.